Японські дослідники з національного метеорологічного управління повідомляють про рекордне збільшення озонової діри на рівні стратосфери, яка вже переросла за площею розміри самого материка в 1,7 разів. Озонова діра утворюється над Антарктидою щороку в серпні-грудні й на даний момент її розміри становлять близько 23 мільйонів квадратних кілометрів.

Незважаючи на всесвітні тенденції, спрямовані на зменшення викиду в атмосферу фреону та інших газів, що сприяють появі і розростанню озонових дір, побороти нинішні масштаби в зоні Антарктиди вдасться не скоро.

За заявою вчених на відновлення шару озону до розмірів дірки в 1980 році в цій частині світу знадобиться чекати середини 21 століття, так як зрощення озонового шару – дуже тривалий процес. В цілому у вересні 2014 року вчені відзначили позитивну тенденцію в поступовому зменшенні площі озонових дір у стратосфері в усьому світі. Але хоча й були зроблені зусилля по зменшенню кількості газів, що викидаються, саме на сьогоднішній день атмосферна концентрація метану, вуглекислого газу та оксиду азоту становить критично високий рівень.

Вперше з появою озонової діри люди зіткнулися в 1985 році, коли над територією Антарктиди було виявлено таку ж «пляму», яка досягала в площі 1000 кілометрів. Його поява стала щорічною – діра природним чином затягувалася в зимовий період (грудень або січень). Через майже десятиліття подібна, хоч і не така велика, озонова діра виникла в Арктиці. Самих загрозливих масштабів озонова діра над Антарктидою досягла в 2008 році, коли її площа склала більше 27 мільйонів кілометрів.

Примітно, що спочатку вчені не могли зрозуміти, що викликає появу озонових дір. Перші теорії припускали, що у всьому винні тільки літаки, ракети, а також атомні вибухи. Самими ж шкідливими для озонового шару є азотовмісні речовини, що потрапляють в атмосферу в результаті господарської діяльності людини. Запуск звукового літака і ракети сприяють руйнуванню озону, крім постійно зростаючого числа автомобілів і виробництва. Озон по своїй природі – активний, тому здатний вступати в хімічні реакції з органічними і неорганічними сполуками, при цьому його молекула руйнується.